корінний — [кор ін:и/й] м. (на) н :о/му / н :і/м, мн. н :і/ … Орфоепічний словник української мови
корінний — прикметник … Орфографічний словник української мови
корінний — 1) (про людність певної місцини, представників певного середовища тощо), споконвічний, постійний, одвічний, тубільний, автохтонний, місцевий, тутешній 2) (що стосується основ чого н.), істотний, головний, основний, кардинальний, докорінний … Словник синонімів української мови
корінний патрон — Syn: корінна муфта … Словарь синонимов металлургических терминов
корінна муфта — Syn: корінний патрон … Словарь синонимов металлургических терминов
докорінний — (який стосується основних питань, порушує основи чого н.), ґрунтовний, корінний, радикальний, ґенеральний … Словник синонімів української мови
підкорінний — а, е. Який міститься, живе під корінням рослин … Український тлумачний словник
автохтон — (корінний мешканець, місцевого походження), абориґен, тубілець … Словник синонімів української мови
тубілець — льця, ч. 1) Уродженець і корінний житель якої небудь (перев. віддаленої від центрів цивілізації) місцевості або країни на відміну від приїжджого або іноземця. 2) заст. Корінний житель будь якої місцевості … Український тлумачний словник
природжений — і прирожде/нний, а, е. 1) Властивий від народження; вроджений, успадкований. •• Приро/джені хворо/би група патологічних станів, виникнення яких пов язане або з порушенням окремих етапів внутрішньоутробного розвитку, або з наявнісю певних… … Український тлумачний словник
